Странники, из наблюдений. В субботу мы всегда вспоминаем своих ушедших родных. Теплым словом, молитвой. Вспоминаем свой род, тех, от кого мы…
Просто убирал старое дерево. Почти прогнившее основание ствола на земле, не обхватить руками... Из пня сначала сочилась жидкость, потом стала капать вода... жалко дерево... я долго просил его простить меня. Потом попросил его дать росток, чтобы я смог посадить его и вырастить новое. Через день вода перестала идти... Через неделю от старого пня стали расти семь отростков, он как будто говорил мне, выбери нужную ветвь, она станет новым моим стволом. Я понял, что даже у пня корень сильный и живой, он еще может давать новую жизнь.
Корень рода человеческого. Дает ветви и каждая живет, как и ветви дерева, как хочет. Изгибается, рвется к солнцу, туда, где теплее... Давит братьев, глушит или поддается и всех пропускает вперед... Но именно корень дает им всем жизнь! Они высыхают, гибнут, но корень снова и снова питает своей энергией новые стволы, новые ветви...
Так и наши родители, дают нам энергию жизни, выпускают в мир, и постоянно поддерживают своей энергией и молитвой. Помните о своих корнях, своем роде. Это он вам дает через родителей силу жизни, охраняет и наполняет энергией любви, здоровья и радости. Поэтому и сказано Мудростью, почитай отца и мать твою и будет тебе благо, и будешь здоров, и долголетен на земле!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
